блекота

1. Рослинний рід (Hyoscyamus) родини пасльонових, що включає отруйні трав’янисті рослини з липким запушенням, неприємним запахом і дзвоникоподібними квітками; представник цього роду, зокрема блекота біла (Hyoscyamus albus) або блекота чорна (Hyoscyamus niger), які містять сильнодіючі алкалоїди (атропін, скополамін) і використовуються у фармакології.

2. (переносно) Те, що отруює свідомість, затьмарює розум; нісенітниця, безглузда розмова або дурманливі ідеї.

Приклади вживання

Приклад 1:
І ми — на волі, хоч білий світ — як блекота. Двом легше спекатись рахуби і за державними дверми, на чолопку тієї згуби, де край — і прірва: на, візьми.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |