Значення
- (Лінгвістика) –
Приємність, мелодійність звучання мови, музики, співу тощо; гармонійність звуків.
- (Лінгвістика) –
Властивість мовних одиниць (слів, словосполучень, речень), що полягає в приємності та гармонійності їхнього звучання для слуху; евфонія.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. благозвучність, р. благозвучності, д. благозвучності, з. благозвучність, о. благозвучністю, м. благозвучності, к. благозвучносте