Древослів

Словник Української Мови

благовоління

[blɑɦoʋolinnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    Доброзичливе ставлення, прихильність, милість, особливо вищої особи чи божества; розташування, ласка.

  2. (Релігія) –

    (у релігійному контексті) Божественна благодать, благовоління Боже, що сприяє людині та її справам.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. благовоління, р. благовоління, д. благоволінню, з. благовоління, о. благоволінням, м. благоволінні, к. благовоління

Більше записів