Значення
- (Релігія) –
(у християнстві) епітет, що надається святим правителям (князям, царям), які особливо послужили поширенню чи зміцненню християнської віри та були канонізовані церквою; частина офіційного титулу таких святих (наприклад, благовірний князь Володимир, благовірний цар Давид).
- (Лінгвістика) –
(заст., ірон.) вірний, відданий чоловік; коханий, наречений або чоловік (часто вживається як звертання).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. благовірний, р. благовірного, д. благовірному, з. благовірного, о. благовірним, м. благовірнім, к. благовірний