Значення
- (Психологія) –
Властивість або якість людини, що характеризується добрими, щирими намірами, прагненням до добра, чесності та порядності; добронаміреність.
- (Соціологія) –
(У книжковій мові) Формальна, часто офіційна демонстрація добрих намірів, яка може не підкріплюватися реальними вчинками.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. благонаміреність, р. благонаміреності, д. благонаміреності, з. благонаміреність, о. благонаміреністю, м. благонаміреності, к. благонаміреносте