благодать

Значення

1. (Релігія) –

   У християнському богослов’ї та релігійній практиці — дар Божий, надприродна божественна сила, що дається людині для її спасіння та духовного вдосконалення; також — стан особливої духовної радості, просвітлення та внутрішнього миру, що дарується віруючому Богом.

2. (Релігія) –

   (Переносно) Щось дуже добре, приємне, що викликає радість і задоволення; достаток, достаток у чомусь приємному, благополуччя (наприклад, “літня благодать”, “спокій і благодать”).

3. (Лінгвістика) –

   (У народній мові) Доброта, ласка, милість, виявлені кимось; щедрий дар.

4. (Лінгвістика) –

   (Заст., у фразеологізмах) Природна врода, краса, привабливість (наприклад, “повна благодаті дівчина”).

Правопис та відмінювання