Значення
- (Лінгвістика) –
Той, хто благає, смиренно просить, молить про щось; прохач.
- (Юриспруденція) –
Заст. Той, хто подає прошення, скаргу до суду чи іншої установи; позивач.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. благач, р. благача, д. благачеві, з. благач, о. благачем, м. благачеві, к. благачу