бхута

1. У давньоіндійській міфології та фольклорі — злий дух, привид, демонічна істота, що часто вважається невтішним примарою померлого або істотою, яка шкодить живим.

2. У сучасному індуїзмі (особливо в традиціях Індійського субконтиненту) — різновид низькорівневих надприродних істот або привидів, які можуть бути злими або небезпечними, часто асоціюються з певними місцями або обставинами смерті.

3. У ширшому культурному контексті (іноді в західній популярній культурі) — загальна назва для привида або злого духу індійського походження.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |