Древослів

Словник Української Мови

бхатта

[bxɑttɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    У середньовічній Індії — плата, яку отримували чиновники та військові замість натурального утримання, грошове утримання, жалування.

  2. (Історія) –

    У середньовічній Індії — земельний наділ, призначений для утримання чиновника або воїна, який не обкладався податком.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бхатт, р. бхатта, д. бхаттові, з. бхатта, о. бхаттом, м. бхатті, к. бхатт

Більше записів