бхатта

1. У середньовічній Індії — плата, яку отримували чиновники та військові замість натурального утримання, грошове утримання, жалування.

2. У середньовічній Індії — земельний наділ, призначений для утримання чиновника або воїна, який не обкладався податком.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |