бівуак

1. Тимчасовий табір для відпочинку або ночівлі під час походу, експедиції чи військового переходу, зазвичай без наметів або з мінімальним облаштуванням.

2. Місце розташування такого табору, часто на відкритому повітрі в горах або на природі.

3. У переносному значенні — будь-яке тимчасове притулок або місце короткочасного перебування.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |