1. Зменшувально-пестлива форма від іменника «біс»; чортеня, маленький біс.
2. (переносно) Про пустотливого, метушливу, неслухняну дитину або жваву, грайливу тварину.
3. (переносно, розм.) Про щось дуже мале за розміром, крихітне.
бісик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Всі вони ще не гіганти, не найнедіяльніші, наче постільні собачки, душки, проте дійсно хвилюють наше невправне у битві й не озброєне порадами серце; найостанніший бісик тривожить наше неукріплене містечко; що ж, коли справа дійде до левів? Відкрию вам, друзі мої, свою слабість.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |