Словник Української Мови
Буква
1. Присвійний відмінок множини іменника “біс”, що означає належність, походження або зв’язок із злими духами, демонами, чортами (наприклад, “сили бісів”).
2. У переносному значенні — присвійний відмінок множини, що вказує на належність до когось або чогось дуже хитрого, злого, неслухняного або жвавого (наприклад, “ці діти — витівки бісів”).
Приклад 1:
– додавав Матня.- Хоч би ж до себе приймав, бісів син! Адже за жінкою яку худобу затяг?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Світська думка – це не є чиста вода в серці мужа, лиш болото – kolvov,coenum – місце свиней і бісів. Хто їм так глибоко викарбував на серці цей кривий шлях до щастя?
— Тютюнник Григорій, “Вир”