біполярон

1. У фізиці конденсованого стану — квазічастинка, що утворюється при зв’язку електрона з локальною деформацією кристалічної ґратки (поляроном) у двовимірних матеріалах, зокрема в графені, коли ефект сильної електрон-фононної взаємодії призводить до появи двох потенційних ям у конфігураційному просторі.

2. У теоретичній фізиці — стабільний зв’язаний стан двох поляронів (електронів, одягнених у хмару фононів), що можуть утворювати біполяронну рідину або брати участь у надпровідності.

Приклади:

Відсутні