1. (біол., мед.) Метод керування фізіологічними процесами в організмі людини або тварини за допомогою зворотного зв’язку, коли інформація про стан систем (наприклад, частота серцебиття, м’язовий тонус, хвильові характеристики мозку) подається суб’єкту в реальному часі у зручній для сприйняття формі (звук, зображення), що дозволяє навчитися свідомо регулювати ці процеси; синонім — біологічний зворотний зв’язок (БЗЗ).
2. (техн., інформ.) Принцип керування технічними пристроями або інтерфейсами за допомогою сигналів, що формуються безпосередньо біологічними системами (наприклад, електричними сигналами мозку, м’язів, очей), без залучення традиційних механічних пристроїв введення; застосовується в нейрокомп’ютерних інтерфейсах, протезуванні, біоробототехніці.