1. (біол.) Здатність живих організмів (переважно тварин, особливо птахів, комах, морських ссавців) визначати свій шлях і напрямок руху в просторі під час сезонних міграцій або пошуку їжі, використовуючи вроджені механізми орієнтації за магнітним полем Землі, сонцем, зорями, запахами, інфразвуком тощо.
2. (техн., мед.) Принцип створення технічних пристроїв або методів навігації, що ґрунтуються на вивченні та імітації природних механізмів орієнтації живих організмів.