1. Філософська та культурна категорія, що описує спосіб мислення, організації знання або соціальної реальності через жорсткі, взаємовиключні протиставлення (наприклад: добро — зло, чоловіче — жіноче, природа — культура).
2. У структурній лінгвістиці та семіотиці — принцип, за яким знакова система або мовна структура базуються на опозиції двох елементів (наприклад: ознака наявності / відсутності фонеми, бінарні опозиції в семантичному полі).
3. У математиці, логіці та інформатиці — властивість мати лише два можливих стани, значення або варіанти (наприклад: 0 і 1 у двійковій системі числення, істина чи хибність у логіці).