білозір

1. (поет.) Те саме, що білозірка — народна назва рослини з родини айстрових, що має білі квітки, зокрема ромашки лікарської (Matricaria chamomilla) або кульбаби білої (Leucanthemum vulgare).

2. (перен., поет.) Ласкаве або захоплене звертання до коханої жінки, дівчини, що підкреслює красу її ясних, світлих очей.

Приклади вживання

Приклад 1:
1929 ПАПОРОТЬ (1926) Мов скарб старий — цей місяць-білозір, Мов сни старі — ці хмари білопінні. І бачу я: в тривожному тремтінні Поганська ніч лягла на чорний бір.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |