білоніжка

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на характерні риси предка (наприклад, світле волосся або шкіра) або на місце проживання.

2. У міфології та фольклорі — образна назва істоти, духа або персоніфікації зими, заметів, снігової покривки, що уособлює могутню, холодну та чаруючу силу природи; аналог Снігової королеви, Морозівни.

3. У поетичній мові — метафора для позначення сніжної рівнини, засніженого степу або поля, вкритого білим сніжним покривалом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |