білокрилець

1. Рідкісне прізвисько або поетичний епітет, що вказує на особу чи істоту з білими крилами (наприклад, у літературних творах).

2. Застаріла або діалектна назва для деяких видів птахів, що мають помітне біле забарвлення крил, зокрема, білокрилий пісочник (Calidris fuscicollis) або білокрила крячкова мартина (Chlidonias leucopterus).

3. У переносному значенні — символ вільної, незалежної думки або прагнення до свободи, асоціація з польотом білого крила.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |