білобог

1. У слов’янській міфології — уявний бог добра, світла та життя, протиставлений Чорнобогу; персоніфікація доброго, світлого початку в дуалістичних міфологічних уявленнях.

2. У переносному значенні — людина, яка втілює собою добро, прагне до справедливості та чистоти помислів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |