більмач

[bilʲmɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Медицина) –

    Той, хто має більмо на оці; людина з вадою ока, що виникла внаслідок пошкодження рогівки або кришталика.

  2. (Медицина) –

    Переносно: людина, яка погано бачить, незряча або має слабкий зір; сліпий.

  3. (Історія) –

    У давнину — прізвисько або прізвище, що вказувало на фізичну ваду очей.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. більмач, р. більмача, д. більмачеві, з. більмач, о. більмачем, м. більмачеві, к. більмачу

Більше записів