Значення
- (Математика) –
(у математиці, зокрема в алгебрі та функціональному аналізі) Властивість функції двох змінних, яка є лінійною по кожному з аргументів окремо, якщо інший аргумент зафіксовано.
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Принцип організації писемності, за яким знаки (графеми) розташовуються в дві лінії (ряди, рівні), що часто зустрічається в ієрогліфічних системах, де один компонент може розміщуватися ліворуч, праворуч, зверху або знизу від іншого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. білінійність, р. білінійності, д. білінійності, з. білінійність, о. білінійністю, м. білінійності, к. білінійносте