1. Рідкісне, швидке пересування, метушня, клопіт, часто без видимої мети або результату; біганина, метушня.
2. (у переносному значенні) Суєта, метушливе життя, сповнене дрібних клопотів.
біготня
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Піднявсь такий стук, наче сто коней біжить; сміх, нявк, регіт, біготня; бо знайшлись і хорти, й мисливці, й шпанці, й всяка птиця і звірина, а циган зануздав кобилу і ньокає; там ведмідь реве, — всього було. І таки Малпу спіймали, почали мняти, а вона княвчить.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |