1. Музичний термін, що позначає техніку композиції або виконання, при якій дві незалежні мелодичні лінії звучать одночасно, утворюючи двоголосну поліфонічну структуру.
2. У лінгвістиці — одночасне існування в мовній спільноті двох різних фонологічних систем або суттєвих варіацій у фонетиці, що може бути пов’язане з діалектними відмінностями, соціолінгвістичними факторами або історичним розвитком мови.