бідаха

1. (рідко) Зменшувально-пестлива форма від слова “біда”, що вказує на невелику, незначну біду або використовується з іронією для позначення серйозної негаразди.

2. (діал., зневажл.) Бідолаха, нещасна, пригноблена людина; той, хто перебуває в скрутному становищі або викликає жалість.

Приклади вживання

Приклад 1:
Боярин “Ликуй, Ісайє”,— крізь сльози Бідаха проспівав, зв’язавши руки. Байда То молода призволила вінчати? — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |