1. Один з основних шляхів досягнення звільнення (мокші) в індуїзмі, що полягає в самовідданій, емоційній любові та відданості божеству (найчастіше Вішну або Крішні), розумінній як шлях служіння, віри та відмовлення від особистих прагнень заради Бога.
2. Філософсько-релігійна течія в індуїзмі, що виникла в середньовічній Індії та акцентує на особистісній взаємодії з божеством через поклоніння, молитви, співи (наприклад, мантри “Харе Крішна”), ритуали та роздуми про його якості.
3. Сучасна практика духовного розвитку, заснована на принципах бгакті, що включає певні фізичні та психічні вправи, правила життя та спільнотне богослужіння, популяризована рухом Міжнародного товариства свідомості Крішни (ІСККОН).