Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що є беззмістовним; відсутність внутрішнього змісту, ідеї, логіки або значення; порожнеча, марність.
- (Філософія) –
У філософії та мистецтві — характеристика явища, тексту, твору або вислову, які не мають суттєвого наповнення, глибини або не виражають значущої ідеї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззмістовність, р. беззмістовності, д. беззмістовності, з. беззмістовність, о. беззмістовністю, м. беззмістовності, к. беззмістовносте