1. У спосіб, властивий неживій природі; без ознак життя, безжиттєво.
2. (Переносно) Без емоцій, енергії, виразності; в’яло, мляво, бездушно.
безживно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ще й землю розкислу, безживно‑руду Пiстрява трава не замшила, Ще вiтер весняний чаїться, як миш, Пiд вiттям, насторченим в мiтли, — А ти вже зiтхаєш, а ти вже дрижиш Клейким ряботинням на свiтлi! Навспинячки тягнешся, бiдне дитя, З усiх своїх сокiв i нервiв — Аж чути, здається, як млосно хрустять Сустави, за зиму завмерлi…,” — спершу був цей вiрш, також недописаний — а слабо було дописати, до кiнця додумати — слабо?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Вона мовчить, не рухаючись і безживно тримаючи руки на колінах. — «Заборонила!» Всі «ухажори» страшенно люблять удавати з себе покірних рабів.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Частина мови: прислівник () |