1. Який не має жодних турбот, клопотів; безтурботний, безжурливий.
2. Який не викликає занепокоєння, тривоги; спокійний, безхмарний.
безжурний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Кожна поїздка, коли казати взагалі, відбувалася дуже жваво й безжурно, і той віз, на якому вони їхали, бував звичайно вмістилищем гомінкого сміху, реготу та веселості, аж навіть похмуре обличчя найнятого погонича з Вельямінівської слободи іноді розхмарювалося й осміхалося на безжурний галас паничів, що сиділи на возі. Возом у них був не який фаетон або коляска, а попросту сільський драбинчак.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |