Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість звуків мови, що полягає в відсутності голосу при їх вимові; глухість (про приголосні звуки).
- (Лінгвістика) –
Відсутність або недостатність звукових явищ, тиша, мовчання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззгучність, р. беззгучності, д. беззгучності, з. беззгучність, о. беззгучністю, м. беззгучності, к. беззгучносте