беззгучний

1. Який не видає звуків, не супроводжується звуками; безшумний, тихий.

2. У лінгвістиці: про приголосний звук, що утворюється без участі голосу, лише за допомогою шуму; глухий (наприклад, звуки [п], [т], [к], [с]).