drevosliv.com

Словник Української

беззгучно

Буква

1. Не видаючи звуків, без жодного звуку; повністю тихо.

2. У фонетиці: про вимову звуків, зокрема приголосних, без участю голосу, коли голосові зв’язки не вібрують; глухо.

Приклади:

Приклад 1:
Усе так само нерухомо й беззгучно линуло сутінкове світло ночі. Довколишня тиша зраджувала, що все ще тривала ніч.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

More posts