Властивість або стан того, що не викликає сумнівів, заперечень чи спростувань; абсолютна очевидність, неспростовність.
беззаперечність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не викликає сумнівів, заперечень чи спростувань; абсолютна очевидність, неспростовність.
Відсутні