Древослів

Словник Української Мови

безвигульний

[bɛzʋɪɦulʲnɪj] Прикметник

Буква:Б

Значення

  1. (Загальне) –

    Який не має вигулу, не має можливості вільно рухатися, пересуватися; обмежений у русі, закритий.

  2. (Географія) –

    Який не має виходу, відкритого простору; замкнутий, закритий з усіх боків.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безвигульний, р. безвигульного, д. безвигульному, з. безвигульного, о. безвигульним, м. безвигульнім

Більше записів