1. Який не має вигулу, не має можливості вільно рухатися, пересуватися; обмежений у русі, закритий.
2. Який не має виходу, відкритого простору; замкнутий, закритий з усіх боків.
безвигульний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |