1. Так, що не залишає відомостей про себе, своє місцезнаходження або долю; невідомо куди, невідомо яким чином.
2. У вживанні як предикатив: про зникнення людини, коли її місцезнаходження або доля невідомі.
Словник Української Мови
Буква
1. Так, що не залишає відомостей про себе, своє місцезнаходження або долю; невідомо куди, невідомо яким чином.
2. У вживанні як предикатив: про зникнення людини, коли її місцезнаходження або доля невідомі.
Приклад 1:
Чіпка… А тут сон – мов безвісти забіг, і на думку не зійде. “Піти хоч люльки покурити”.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”