безвідривний
[bɛzʋidrɪʋnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
Який відбувається або здійснюється без перерв, без зупинок, без відриву від основної діяльності; безперервний, неперервний.
- (Техніка) –
У техніці, технології: такий, що характеризується єдністю та цілісністю процесу, коли всі операції або стадії пов’язані й переходять одна в одну без зупинок або проміжних етапів зберігання чи накопичення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безвідривний, р. безвідривного, д. безвідривному, з. безвідривного, о. безвідривним, м. безвідривнім