безвідлучність

1. Стан або положення, коли хтось постійно перебуває при комусь або чомусь, не відлучаючись; постійна присутність на певному місці або біля певної особи.

2. (Заст. та спец.) Обов’язок чи правило постійного перебування на службі, при виконанні певних обов’язків (наприклад, у військовій, медичній чи дипломатичній сфері).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |