безвідкличний
[bɛzʋidklɪt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Юриспруденція) –
Такий, що не підлягає оскарженню, відкликанню чи скасуванню; остаточний, незмінний (переважно про рішення, вирок, акт тощо).
- (Техніка) –
У спеціальній термінології (наприклад, технічній, адміністративній) — такий, що не має механізму чи можливості для відкликання, скасування або зміни напряму дії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безвідкличний, р. безвідкличного, д. безвідкличному, з. безвідкличного, о. безвідкличним, м. безвідкличнім