безуставичність

Властивість або стан, за якого діяльність, поведінка чи процес відбуваються без чітко встановленого, постійного порядку (устави), системи або регламенту; безладдя, неорганізованість, хаотичність.

У політичному та державному контексті — стан, коли діяльність органів влади або управління здійснюється без дотримання конституційних норм та встановлених законом процедур; беззаконня, свавілля.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |