Значення
- (Соціологія) –
Властивість або стан, за якого діяльність, поведінка чи процес відбуваються без чітко встановленого, постійного порядку (устави), системи або регламенту; безладдя, неорганізованість, хаотичність.
- (Юриспруденція) –
У політичному та державному контексті — стан, коли діяльність органів влади або управління здійснюється без дотримання конституційних норм та встановлених законом процедур; беззаконня, свавілля.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безуставичність, р. безуставичності, д. безуставичності, з. безуставичність, о. безуставичністю, м. безуставичності, к. безуставичносте