Значення
- (Психологія) –
Стан, коли людина не має турбот, клопотів, тривог; життя, позбавлене проблем та хвилювань, спокій і душевна рівновага.
- (Психологія) –
Властивість характеру, поведінка безтурботної людини; легковажність, невимушеність, байдужість до можливих наслідків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безтурбоття, р. безтурбоття, д. безтурботтю, з. безтурбоття, о. безтурботтям, м. безтурботті, к. безтурбоття