Словник Української Мови
Буква
Властивість або якість людини, що проявляється в невмінні поводитися відповідно до обставин, порушувати правила доброго тону, етикету та почуття міри в спілкуванні чи вчинках; нечемність, нетактовність.
Конкретний вчинок або вияв такої якості; нетактовна дія, висказування тощо.
Приклад 1:
Він сказав і не відразу усвідомив усю безтактність сказаного, те, що сказана ним фраза має подвійний сенс і дівчина могла образитись, застосувати її до себе… Він не збирався аж ніяк образити її. Просто він звик до самоти і в самоті своїй найменше вважав на те, що похмура ця фраза, підносячи вищість особи, була сповнена разом з тим зневаги до інших, до людей, до загалу.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”