Значення
- (Психологія) –
Властивість або якість людини, що проявляється в невмінні поводитися відповідно до обставин, порушувати правила доброго тону, етикету та почуття міри в спілкуванні чи вчинках; нечемність, нетактовність.
- (Психологія) –
Конкретний вчинок або вияв такої якості; нетактовна дія, висказування тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безтактність, р. безтактності, д. безтактності, з. безтактність, о. безтактністю, м. безтактності, к. безтактносте