Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що позбавлене системності, чіткої організації, внутрішньої упорядкованості та логічної взаємозв’язності частин; хаотичність, неорганізованість.
Відсутність єдиного принципу, методу або послідовності в діях, думках, викладенні матеріалу тощо; непослідовність.
Приклад 1:
Невпорядкованість робочого дня, вічна зайнятість, безсистемність у роботі менеджера, нескінченна штурмівщина, поспіх створюють у всьому колективі малоефективний режим роботи, що відображається на загальних підсумках роботи колективу.
— Котляревський Іван, “Енеїда”