Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що є цілісним, не поділеним на частини; неподільність, єдність.
- (Філософія) –
(У філософії) Властивість субстанції, простору, часу тощо, що не допускає поділу на незалежні складові.
- (Психологія) –
(Перен.) Повна відданість кому-небудь або чому-небудь, цілковите присвячення себе когось або чогось інтересам.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безроздільність, р. безроздільності, д. безроздільності, з. безроздільність, о. безроздільністю, м. безроздільності, к. безроздільносте