1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість, коли відсутні радість, веселощі, оптимізм; похмурість, сум, смуток.
2. Властивість чого-небудь, що не викликає радості, задоволення; непривабливість, похмурість, монотонність.
безрадісність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І ця людина після такої радості ще гостріше відчуває свою самотність, усю безрадісність свого існування» (за М.М.Шардаковим). а) наочно-образне б) наочно-дійове в) теоретичне г) понятійне 42. — Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |