Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що не має ціни, неоціненний; надзвичайно велика цінність, яку неможливо виразити в матеріальному еквіваленті.
- (Філософія) –
У філософській та аксіологічній термінології — категорія, що позначає найвищу ступінь цінності, абсолютну значущість чогось (наприклад, людського життя, моральних ідеалів), що перевищує будь-яку матеріальну оцінку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безоцінність, р. безоцінності, д. безоцінності, з. безоцінність, о. безоцінністю, м. безоцінності, к. безоцінносте