безнарядник

[bɛznɑrjɑdnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Виробництво) –

    Особа, яка працює без закріпленого за нею виробничого завдання (наряду), або робітник, що виконує різноманітні роботи за розпорядженням керівника.

  2. (Історія) –

    У радянські часи — селянин-одноосібник, який не входив до колгоспу і не мав обов’язкового мінімуму трудових днів (трудоднів), але був зобов’язаний виконувати державні поставки сільськогосподарської продукції.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безнарядник, р. безнарядника, д. безнарядникові, з. безнарядника, о. безнарядником, м. безнарядникові, к. безнаряднику

Більше записів