безнарядник

1. Особа, яка працює без закріпленого за нею виробничого завдання (наряду), або робітник, що виконує різноманітні роботи за розпорядженням керівника.

2. У радянські часи — селянин-одноосібник, який не входив до колгоспу і не мав обов’язкового мінімуму трудових днів (трудоднів), але був зобов’язаний виконувати державні поставки сільськогосподарської продукції.

Приклади вживання слова

безнарядник

Відсутні