1. Властивість за значенням прикметника “безмовний”; стан, коли людина не говорить, мовчить, не виявляє своїх думок, почуттів словами; мовчання.
2. Відсутність або нестача слів, мовних засобів для висловлювання; неможливість або нездатність висловити щось словами.
3. У літературознавстві та мистецтві — художній прийом або стильова риса, що полягає у навмисному використанні пауз, мовчання, недомовленості для вираження глибоких емоцій, напруження або неназваного.