Значення
- (Філософія) –
Властивість за значенням прикметника “безмірний”; відсутність меж, обмежень у просторі, часі, кількості, інтенсивності тощо; неосяжність, нескінченність.
- (Література) –
Величезна, неосяжна кількість або простір; безкрайність, незмірність.
- (Філософія) –
У філософії та поетичній мові — поняття, що позначає абсолютну, необмежену протяжність або розширення, часто у високому, абстрактному сенсі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безмірність, р. безмірності, д. безмірності, з. безмірність, о. безмірністю, м. безмірності, к. безмірносте