безлюддя

Приклад 1:
Тіняві алеї старовинного парку, якими снували тіні відомих історичних персонажів, озера, рівнини, пагорби — точнісінько такі, як змальовано в оді «Деревня», повне безлюддя… Усе це справило на мене незабутнє враження, значно сильніше, ніж під час другого відвідання заповідника у 80-х роках, коли ми з колеґами з «Вищої школи» розчинилися в галасливому натовпі туристів й екскурсантів. Серед пам’ятних місць нам показали й будиночок, в якому жив Семен Гейченко.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Павутина завулків, блукання, глухі кути, безлюддя під мурами, найтихіша зелень березня у секретних тісних подвір’ях, запах каналів, дезорієнтація, невміння знайти найпростіший шлях, знайти найскладніший шлях, будь-який шлях, повертання на вихідне місце (той самий жебрак удруге виник перед нами, вдруге прокаркавши своє «carita») — це означало, що ми крутимося навколо чогось, про що, можливо, й не здогадуємось, якийсь містичний епіцентр був десь поруч, за тими фіранками, за тією брамою, 1 «Плоди моря» (італ), закуска із страв морського походження. 67 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ варто лише переступити місток і тричі або тричі по тричі, умовним знаком, калатнути у двері.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Ти хотiв тишi й безлюддя — i тепер маєш. Хитаєш головою! — Невідомий автор